м. Київ 04050, вул. Пимоненка 10А, оф.321
380444823675
Список храмів і монастирів
Всі храми та монастирі Монастир святого Пантелеймона (Афон) Храм в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Санкт-Петербург) Храм в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Жуковське, Московська обл.) Свято-Пантелеймонівський храм (Харків) Храм св. Пантелеймона (Галич, Івано-Франківська обл.) Монастир в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Нерез, побл. Скоп'є, Македонія) Монастир в ім’я святого Пантелеймона (Преслав, Болгарія) Пантелеймона Дальнього чоловічий монастир (Псков, Росія) Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир (Одеса) Монастир в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Феофанія, Київ)
Храми і монастирі в ім'я Св. Пантелеймона
Храм в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Санкт-Петербург)
Храм задумав збудувати Петро І як храм-пам’ятник бойової слави російського флоту на знак подяки за дві морські перемоги в Північній війні, які були здобуті у день пам’яті святого Пантелеймона - 9 серпня. На теритрії Партикулярної верфі на березі Фонтанки спочатку була споруджена каплиця, а у 1722 р. був збудований дерев’яний мазанковий храм. За правління імператриці Анни Іоанівни в 1734 р. за дерев’яною церквою був закладений кам’яний храм за проектом Н. Шумахера, який і був доопрацьований І. Коробчастим. Церква була холодною, і в 1764 р. до неї був прибудований теплий приділ, освячений в ім’я святої великомучениці Катерини. У 1834-1835 рр. будівля була перебудована в стилі пізнього ампіру архітектором В.І. Беретті, а в 1840-их роках на фасадах храму були укріплені мармурові барельєфи. У 1875 р. архітектор В.Ф. Геккер спорудив дзвіницю у притворі храму. У 1895-1896 рр. був прибудований приділ в ім’я святого благовірного князя Михаїла Чернігівського і його сина Феодора. У такому вигляді церква збереглася до нашого часу. У 1914 р. з ініціативи Імператорського Російського військово-історичного товариства на фасаді Свято-Пантелеймонівської церкви були укріплені мармурові меморіальні дошки з переліком полків, що билися при Гангуті та Гренгамі. При церкві діяло благодійне братство, що утримувало жіночу богадільню і дитячий притулок. З 1913 р. при храмі існувало братство святителя Іоасафа Білгородського. 15 червня 1935 р. храм був закритий, всі святині були в нього вилучені, велика частина внутрішнього убрання втрачена. У будівлі церкви розмістили склад зерна, а пізніше - текстильний цех. У 1954 р. меморіальні дошки про перемогу при Гангуті та Гренгамі були відреставровані і повернені на фасад церкви. З 1980 р. в будівлі церкви розміщувалася філія музею історії Ленінграда «Гангутська Слава». Тільки у 1991 р. храм повернуто Церкві, а з 1994 р. у ньому відновилися богослужіння.