м. Київ 04050, вул. Пимоненка 10А, оф.321
380444823675
Список храмів і монастирів
Всі храми та монастирі Монастир святого Пантелеймона (Афон) Храм в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Санкт-Петербург) Храм в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Жуковське, Московська обл.) Свято-Пантелеймонівський храм (Харків) Храм св. Пантелеймона (Галич, Івано-Франківська обл.) Монастир в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Нерез, побл. Скоп'є, Македонія) Монастир в ім’я святого Пантелеймона (Преслав, Болгарія) Пантелеймона Дальнього чоловічий монастир (Псков, Росія) Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир (Одеса) Монастир в ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона (Феофанія, Київ)
Храми і монастирі в ім'я Св. Пантелеймона
Монастир святого Пантелеймона (Афон)

Монастир святого Пантелеймона, або «монастир росіян, руських», або «киновій Калімахидів», або просто «Русик», розташований біля невеликої затоки за Ксенофонтовим монастирем і на невеликій відстані перед Дафною, з боку Сингитської затоки. Освячений монастир в ім'я святого Пантелеймона. Місцезнаходження монастиря на його нинішньому місці, біля моря, засвідчено після 1765 р. і особливо в перші десятиліття ХІХ ст. Раніше він знаходився там, де тепер знаходиться Палеомонастиро, тобто старий монастир святого Пантелеймона, або монастир Фесалонікійця, заснований на початку ХІ ст. Тоді на Афон прибули ченці з Русі або Далмації, які оселилися спочатку в Ксилурговому монастирі. Проте їхня чисельність поступово зростала, і Священний Кинот після відповідних клопотань настоятеля Лаврентія і прота поступився їм покинутим на той час монастирем Фесалонікійця. Згодом Ксилургів монастир був перетворений у скит Богородиці, що існує до нашого часу. До ХІІІ ст. про Свято-Пантелеймонівський монастир і його історію немає ніяких відомостей. Можливо, причиною тому стала велика пожежа, під час якої монастир згорів дотла разом зі всіма своїми документами. Потім, як відомо, Андроник ІІ Палеолог підтвердив своїм хрисовулом земельні володіння і права монастиря, а пізніше значну турботу і матеріальну допомогу надали монастирю багато сербських правителів, які, зокрема, подарували йому кілька подвір'їв і різні регалії. Хоча монастир і називається Руським, але його настоятель в ті часи підписувався по-грецьки. Це свідчення того, що серед тодішніх ченців було більше греків, ніж русичів. Така ситуація тривала до 1497 р., після чого тут чисельно почали переважати русини, багато хто з яких прибув сюди після звільнення Русі від татаро-монгольського ярма. У Третьому Уставі Святої Гори (1394) монастир займає п'яте місце серед тоді існуючих монастирів. Проте після короткого періоду піднесення монастир збіднів настільки, що опинився у боргах і був вимушений віддати в заставу церковну утвар і ризи, а також багато своїх земельних володінь. Таке становище тривало до середини ХVІІІ ст., коли монастирські брами взагалі закрилися. Таким чином, в монастирі знову влаштувалися греки, які вирішили залишити старі будівлі і поселилися біля моря, в місцевості, де єпископ Ієриса Христофор побудував у 1667 р. невелику Воскресенську церкву. Там вони і побудували новий монастир святого Пантелеймона за допомогою правителів придунайських країн, в яких також продали належні їм володіння. Будівництво нинішнього монастиря належить до кінця ХVІІІ століття і двох перших десятиліть ХІХ ст. Унаслідок переходу в 1735 р. древньої Руської обителі на Афоні у владу греків вона позбулася постійної допомоги від Росії і, не тільки через це, але, ще більше, від свавільного життя своїх мешканців почала швидко схилятися до занепаду, тому прот був змушений звернутися з поданням до Константинопольського патріарха Каллиника про повне закриття монастиря і про продаж його угідь. Але подання прота послужило лише тому, що патріарх звернув особливу увагу на причини занепаду такої древньої і славної обителі росів. І з волі патріарха було вирішено відновити монастир святого Пантелеймона новою спорудою при морі і запровадити в ньому спільне життя. Для здійснення цього благого наміру патріарха був викликаний до Константинополя відомий суворістю свого життя старець Ксенофського скиту Савва, якому патріарх повідомим свою волю і обіцяв повне сприяння і допомогу для відновлення обителі. Старець Савва провів чотири роки в Константинополі для збирання милостині, але зібрано ним було дуже мало для того, щоб з ним можна було приступити до побудови нового монастиря. І хоча у старця залишалася ще надія доповнити зібране обіцяною допомогою від патріарха, але у цьому, внаслідок розпочатої тоді Російсько-Турецької війни, йому було відмовлено. Діставши таку відмову Великої Церкви і не маючи вже жодних шансів на сторонню допомогу, старець почав глибоко скорбити і не знав, що робити. Тоді сам святий Пантелеймон взяв участь у справі. Незадовго перед тим захворів невиліковною хворобою великий драгоман Порти князь Скарлат Каллімах. У ці скорботні дні, переконавшись в недієвості земних ліків, сім'я почала просити старця помолитися святому цілителеві Пантелеймону за згасаюче життя дорогого їм хворого. А сам хворий князь урочисто оголосив, що якщо тільки святий великомученик зцілить його від смертоносної недуги, то він дасть обітницю бути ктитором майбутньої обителі на Афоні в ім'я цього угодника Божого. Після закінчення молебню ігумен Савва окропив хворого святою водою і замість ліків дав йому випити відвар з афонських трав з тією святою водою. На інший день князь Скарлат був вже цілком здоровий. Отримавши таке чудесне зцілення, князь свято виконав свою обітницю. Споруджений при морі його трудами монастир велично красується тепер на південно-західному схилі цієї Святої Гори. Проте з початком національно-визвольної війни 1821 р. монастир знову прийшов до занепаду, а дещо пізніше був втягнутий в судові тяганини про межі з сусіднім Ксенофонтовим монастирем. Опинившись після всього цього в справді жалюгідному становищі, з 1840 р. монастир знову почав приймати ченців з Росії, які дуже скоро зросли в числі і почали становити більшість. Таким чином, в 1875 р. російські монахи вперше в новий період історії монастиря вибрали настоятеля з-поміж себе, і монастир став повністю російським. Відповідно до сигилу 1875 р. піснеспіви під час богослужіння відбуваються на двох мовах - грецькій та російській, що зберігається і до цього дня. Свято-Пантелеймонівський монастир є спільножитним з 1803 р. і займає дев'ятнадцяте місце в ієрархічному ряді 20 афонських монастирів. В даний час в монастирі проживає близько 50 ченців та послушників.