Вечір пам'яті загиблих медиків Київщини під назвою «Посвіт Пам'яті» пройшов у Бучанському районі на Київщині. Свічки пам'яті бойовим, військовим та цивільним медикам, які віддали своє життя у війні проти Росії, замерехтіли в селищі Бородянка. Захід було організовано з ініціативи Поважної ради Ордену Святого Пантелеймона та Київської регіональної ради Ордену за підтримки Київської обласної військової адміністрації та Київської обласної ради.

Розпочався вечір пам'яті хвилиною мовчання. Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр (Драбинко) відслужив заупокійну літію за спокій медиків і всіх, хто поклали своє життя на полі бою. Щемливі слова на адресу медиків сказали Голова Поважної Ради Ордена Святого Пантелеймона Василь Князевич, народний депутат України Ольга Василевська-Смаглюк, заступник голови Київської обласної військової адміністрації Леся Карнаух, заступник голови Київської обласної ради Тетяна Семенова.

Спогадами про свого героїчного брата Ігоря Зінича поділився Петро Зінич. Ігор Зінич - доброволець, медик-«кіборг», який загинув при обороні аеропорту у 2015 році. Він став першим медиком, який отримав звання - Герой України (посмертно), також першим його посмертно було удостоєно Ордена Святого Пантелеймона.

З вдячністю за оборону столиці та визволення окупованих населених пунктів Київщини говорили про легендарну 72-гу окрему механізовану бригаду ім. Чорних Запорожців. Поряд з нашими бійцями, під обстрілами та кулями, постійно були бойові медики. У переломній битві за Мощун бригада понесла важкі та не поправні втрати, загиблі були й серед медиків: Ангеліна Євдокимова, Ніна Кваша, Остап Левчук, Нікіта Бражник, Валентина Пушич, Євген Шумчук.

Більшість із бойових медиків ніколи до цього не мали медичної освіти. Любомир Прудкий до війни працював інструктором з навчання в McDonalds. Військову службу розпочав з 26 лютого 2022 року у 27 бригаді, а вже через рік перейшов воювати до 3-ї штурмової. Був бойовим медиком взводу.Під час спроби штурму підступів до Андріївки отримав поранення. Нині навчає майстерності тактичної медицини жителів Київщини у Комунальному закладі Київської обласної ради «Київський обласний центр підготовки населення до національного спротиву». Йому є про що розповісти, як власне і Володимиру Авдеєнку, який створив та очолив цей центр, під час власної реабілітації після тяжкого поранення та майже року лікування.

Володимир Авдеєнко у минулому тренер з 15 річним стажем, професійний спортсмен з крос сфіту, майстер спорту з пауерліфтингу.  У 2022 році його життя, як багатьох хоробрих українців та українок, змінилося назавжди. Він добровольцем звільняв Київщину та брав участь у боях на Харківщині. Долучившись до лав Збройних Сил України, став виконуючим обов'язки командира роти, керував фізичною підготовкою свого  батальйону в 140 центрі ССО. Брав участь у боях за Бахмут і Соледар, де і отримав поранення. Тепер разом із побратимами готує до спротиву усіх бажаючих.

Медична спільнота Київщини втратила своїх колег, які віддано працювали в закладах охорони здоров'я Київщини, попри обстріли, під час окупації та існуючих загроз. 

Гостомельська громада пережила не менш страшну історію окупації, ніж сусідні. Усю організацію по наданню медичної допомоги взяла на себе тоді директор КНП «Гостомельський центр первинної медико-санітарної допомоги» Олена Юзвак. Допомоги людям, росіяни не пробачили та полонили її разом із родиною. Чоловікові прострелили коліно й стегно, звинувачуючи у корегуванні. Потім їх повезли на допит: одягали пакети на голову, перемотували скотчем руки, душили. Чоловіка залишили в катівні. Через добу Олену Юзвак відпустили, її чоловіка звільнили по обміну 18 квітня 2022 року. А син досі перебуває у полоні.

Антон Довгопол, Олена Юзвак, заступник Макарівського селищного голови Анатолій Карбовський – вони ділилися пекучими спогадами, знову і знову повертаючи усіх присутніх до трагічних подій 2022 року. Кожен із них має гідність і нескорену силу духу, яку росіянам не вдалося зламати.

Ще одна сильна і хоробра жінка з болем згадувала дні нападу росіян і окупації - генеральний директор Центру комплексної реабілітації та надання соціальних послуг Марина Ганіцька. Бородянка - одна з найбільших ран війни для українців. Селище ворог нищив ущент. Бомбардувальники скидали бомби прямо на будинки, обстрілювали хати з гармат і кулеметів. Багатоповерхівки просто валилися від авіабомб, ховаючи під руїнами своїх мешканців. І врятувати їх було не можливо, бо російські військові не давали.

У центрі, а на той час Бородянському психоневрологічному інтернаті, знайшли прихисток близько 800 дорослих та дітей. Вони стали заручниками окупантів і служили живим щитом. Марина Ганіцька вела складі перемовини з ворожими військовими, просила відпустити дітей та хворих людей, а за 40 відведених хвилин евакуйовувала усіх, хто там був.

На завершення присутні переглянули відеофільм присвячений загиблим медикам. А свічу пам'яті було передано наступному району – Броварському.