З початком повномасштабного вторгнення трудовий колектив комунального некомерційного підприємства «Станція переливання крові м. Краматорська» опинився в епіцентрі гуманітарних та військових викликів. Попри постійну загрозу обстрілів, логістичний колапс та психологічний тиск, працівники не залишають робочих місць. Не зважаючи на суттєве загострення безпекової ситуації, колектив продовжує безперебійну діяльність, пов’язану із заготівлею, переробкою та видачею якісних та безпечних компонентів донорської крові туди, де секунди вирішують усе – до військових шпиталів та цивільних лікарень Донеччини.
Ключовим проявом групової медичної ідентичності стало усвідомлення того що на колективі Станції переливання крові тримається найближча кваліфікована допомога.
Демонструючи міцну згуртованість та самовідданість, кожен працівник відчув себе частиною єдиного рятувального механізму, головним оплотом життя для військових та цивільних, що залишилися в зоні ризику.
Трудовий колектив адаптувався у граничних умовах війни та перетворив Станцію переливання крові на безвідмовний конвеєр із порятунку людських життів, усвідомлюючи, що його робота – це форма опору та служіння державі!
Існують випадки, коли донорська кров є чи не єдиним способом врятувати людське життя. Колектив єдиного функціонуючого на Донеччині суб’єкта системи крові здійснює заготівлю, формує запаси донорської крові та компонентів крові, які допомагають лікарям рятувати життя військових та цивільних громадян, проводити планові операції, приймати пологи, здійснювати трансплантації. Безперебійне постачання компонентів крові – єдиний шанс на порятунок при масивних кровотечах у поранених воїнів та цивільних громадян. Колектив Станції переливання крові безпосередньо знижує рівень смертності на шпитальному етапі.
Стійкість національної системи трансфузії в Україні – це здатність служби крові забезпечувати доступність компонентів крові для цивільних та військових лікарень, що особливо критично в умовах прифронтових регіонів. КНП «Станція переливання крові м. Краматорська», як складова національної системи крові підтвердила спроможність адаптуватись до сучасних викликів та забезпечувати, зокрема, потреби воєнного часу.
Робота працівників Станції переливання крові запобігає колапсу локальної медичної інфраструктури, забезпечуючи інші лікарні ресурсом для проведення невідкладних операцій під обстрілами.
Існування надійного «банку крові» дає громаді та військовим відчуття захищеності й віри в те, що допомога надійде вчасно. Це знижує колективну тривожність, зміцнює соціальний зв’язок між тилом і фронтом та підтримує волю до життя у прифронтовому регіоні.
Команда Станції переливання крові стоїть на варті сталої мережі надання послуг з трансфузії в регіоні Донеччини та відіграє суттєву роль в системі прифронтової медицини. Завдяки нашим медикам рутинна донація перетворилася на залізобетонний щит для всього регіону. Саме вони є символом вірності клятві Гіппократа, працюючи під канонаду та вибухи.
Сьогодні – це єдиний функціонуючий суб'єкт служби крові на Донеччині. Працюючи під канонаду вибухів, колектив забезпечує безперебійну заготівлю, переробку та видачу безпечних компонентів крові для військових шпиталів і цивільних лікарень регіону.
У прифронтовому місті, яке регулярно зазнає ракетних ударів та атак безпілотників, персонал станції продовжує щодня заготовляти компоненти крові для порятунку життів. Як відомо, компоненти крові потребують суворого дотримання температурного режиму. Через регулярні російські удари по енергетичній інфраструктурі Донеччини персонал станції навчився миттєво перемикати обладнання на автономні генератори, рятуючи безцінні запаси від псування під час тривалих вимкнень світла.
Лаборанти, лікарі та медсестри проводять забір, тестування та переробку крові безпосередньо під час повітряних тривог і звуків вибухів. Сама адреса станції з міркувань безпеки більше не розголошується масово в медіа, проте її двері відчинені для донорів щодня.
Краматорська станція фактично тримає на собі постачання компонентів крові для цивільних лікарень та військових шпиталів по всій Донеччині. Коли ворожі снаряди влучають у житлові будинки Краматорська, Костянтинівки чи Слов'янська, навантаження на станцію зростає в геометричній прогресії — запаси відвантажують миттєво для рятування людей із травматичним шоком та масивними кровотечами.
Через постійну евакуацію населення з прифронтової зони станція втратила більшість своїх регулярних донорів. Замість звичних 40 людей на день, зараз на донацію приходить лише по 7–10 громадян.
В умовах гострого кадрового голоду фахівці, які залишилися, працюють за двох-трьох, поєднуючи обов'язки, аби забір крові здійснювався стабільно протягом всього тижня.
Щоразу після чергового жорстокого прильоту по місту, персонал станції публікує заклики про термінову потребу в крові. І попри ризик нових ударів, мешканці Краматорська здають кров усіх груп (особливо дефіцитних із негативним резус-фактором), підтверджуючи, що донорство у прифронтовому місті — це важлива лінія оборони.