Чернівецька громада стала єдиною в світі місцевою спільнотою, яка в умовах повномасштабної війни здійснила світову театральну прем’єру та відродила після 250 років забуття перлину класичної музики українського композитора Дмитра Бортнянського — оперу «Креонт» (1776 р.).

Важливість цього твору є фундаментальною: написаний у Венеції задовго до Великої французької революції, він став першим в історії світової опери революційним маніфестом, де центральною темою є повалення деспотизму, торжество закону та право людини на свободу. Повернення цієї партитури, що вважалася втраченою і була віднайдена в Лісабоні, докорінно руйнує імперський міф про «вторинність» української культури. Вона доводить, що Бортнянський формував загальноєвропейський контекст нарівні з Моцартом, а прагнення демократії закладено в українському коді на базовому рівні. Масштаб події забезпечив їй особистий патронат Генерального директора ЮНЕСКО, що відбулося вперше в історії організації щодо ініціативи локальної громади країни у стані війни.

Це акт ментального та духовного зцілення нації, відновлення її історичного коду та культурного здоров'я. У часи, коли агресор спрямовує ресурси на фізичне та ментальне знищення українців, збереження психологічної стійкості через високе мистецтво є формою захисту життєстійкості суспільства. Повернення європейського спадку Бортнянського лікує історичну травму меншовартості та деокупує українську культуру від століть чужинських нашарувань.

Чернівецька громада, керівництво Буковини, колектив Чернівецького академічного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської та дипломатичні кола виступили суб’єктами народної дипломатії. Вони об’єднали зусилля міжнародних інституцій (ЮНЕСКО, Europa Nostra), науковців та меценатів, довівши, що українські регіони здатні повертати світу його ж забуте гуманістичне надбання та задавати тренди глобального рівня.