Кіпр — острів, де простір буквально наелектризований. Тут зіштовхуються світи: розділений Північ і Південь, ізраїльські та арабські діаспори, туристичний капітал і Близький Схід поруч — з його постійною тривогою. У цьому середовищі живе й діє українська громада. Невелика за чисельністю — але разюче потужна за духом.
Кіпр є одним із найважчих місць для адаптації українців. Ринок праці тут вузький: більшість доступних робіт — це важка фізична праця у туристичному секторі. Грецька мова залишається бар'єром, хороших курсів бракує, а правовий захист є лише юридичним. Люди, що рятувалися від бомбардувань, опинилися в середовищі, де виживати — справді непросто.
До цього додається контекст, про який не прийнято говорити голосно, але який відчувається щодня. Кіпр — острів з глибоким і тривалим російським вкладенням: великий капітал, нерухомість, цілі сфери бізнесу. Сфера обслуговування роками орієнтувалася на російського клієнта. Посольство Росії тут — одне з найчисельніших у регіоні, понад триста осіб. Відкриті проросійські акції проводяться за підтримки місцевих чиновників. Провокації всередині українського ком'юніті, спроби розколоти і посіяти розбрат — це не паранойя, це реальність кожного дня.
Воювати з цим відкрито — неможливо і марно. Наша стратегія — інша.
Українці на Кіпрі щодня спілкуються з росіянами — у магазинах, кав'ярнях, ділових колах, на вулицях. Росіяни щиро не розуміють, у чому сила українців. Вони самі часто йдуть на контакт, намагаються сперечатися — і натикаються на стіну з гнучкого розуму, позитивної енергії та незворушної внутрішньої стійкості. Без агресії, без крику. Просто — незламно.
Щороку на Лімасольському карнавалі українські костюми та учасники — в центрі уваги. Українці створили десятки бізнесів, IT-компаній, бізнес-клубів, соціальних ініціатив. Стільки громадських рухів Кіпр не бачив ніколи — вони з'явилися лише з приходом українців. Кожен українець тут виконує свою роль: щодня показує силу, розум, гідність — без зброї, без гучних гасел, просто живе й будує.
За чотири роки повномасштабної війни ця громада створила справжню інституційну екосистему. Льоля Філімонова організувала масштабну гуманітарну й психологічну допомогу сотням родин, що рятувалися від бомбардувань. Юлія Піддубна відкрила у Пафосі Український Дім — із дитячим садком, недільною школою, музеєм вишиванки, хорами і бібліотекою; лише у 2025 році тут відбулося понад 160 подій і зібрано близько 30 000 євро для ЗСУ. Зоя Кернасовська береже українське слово, пісню і духовну традицію — те, що тримає людину зв'язаною з Батьківщиною навіть за тисячі кілометрів. Лілія Лапєєва заснувала Пласт на Кіпрі ще у 2019 році — 130 учасників і 22 виховники-волонтери — а потім «Крила»: школу повного дня за програмою НУШ, верифіковану Міносвіти України, де 40 дітей навчаються рідною мовою, і перший на острові театр із благодійними виставами. Максим Химій понад десять років — без зупинки, з власної кишені, без слави — передає на фронт тактичну медицину та спорядження для двох десятків підрозділів і кількох лікарень у Сумській та Харківській областях; лише за перші місяці повномасштабної через його волонтерський квиток пройшло понад три мільйони гривень допомоги.
І тут — де гроші говорять голосніше за аргументи, де Louis Vuitton і ціна годинника визначають, скільки тебе слухатимуть — українці показують інше. Жодні гроші не зрівняються з гнучкістю та ясністю розуму, силою позитивної енергії, незрівнянною внутрішньою стійкістю та неймовірною інтуїцією, яка передана нам від нашої землі і від козаків. Ця різниця видна без слів. Її бачать і місцеві. І саме вона — найточніша відповідь на будь-який тиск.
Але є ще один вимір цієї присутності — геополітичний, і він, можливо, найважливіший. Кіпр — це не просто острів у Середземному морі. Це найпівденніший форпост Євросоюзу, стратегічна точка між Європою, Близьким Сходом і Африкою. Тут поклади газу, здатні стати реальною альтернативою російським поставкам до Європи. Тут перетинаються інтереси, за які справді борються. І Росія бореться за Кіпр — тихо, грошима, впливом, дестабілізацією: пожежі, політичні конфлікти, тиск на туристичний сектор, підрив довіри до євроінституцій. Все це — не збіг обставин. Це інструменти повернення острова в орбіту залежності, перетворення його знову на закритий сейф із чужими грошима і заблокованим газом. Українська громада — сама того часом не усвідомлюючи у повній мірі — стоїть на шляху цього повернення. Своєю присутністю, цінностями, культурою, бізнесом і незламністю вона утримує Кіпр у європейському просторі. Українці на Кіпрі захищають не лише себе. Вони захищають Європу — з її найвразливішого і найважливішого південного краю.
